Розваги 24 за підтримки Cosmolot розповідають історію появи та еволюції гральних карт.

Це цікаво Історії, які навчають вигравати в казино: фільми, зняті на основі реальних подій

Історія

Перші згадки

Достеменно невідомо, хто та коли придумав гральні карти. Вони мали багато прототипів, зокрема дерев'яні та кам'яні плитки, шматки шкіри з намальованими на них символами тощо.

Батьківщиною гральних карт вважають Азію. Згадки про них датуються 8 – 11 століттями. У Китаї спершу використовували пласкі довгі таблички з різних матеріалів – дерева, бамбука та слонової кістки. В Індії були ганджифа – круглі картки з зображеннями тварин, рослин, зброї та богів. В Японії картами слугували раковини мідій, які зображали пори року та різні побутові сцени.


Індійські карти ганджифа / Фото Gounesco

Карти, більш схожі на сучасні, з'явилися у Персії. У колоді було 48 карт, розділених по 12 карт на 4 масті. У них можна побачити подібну на знайому нам ієрархію – перші 10 карт були позначені цифрами, а на 2 старших були зображення візира та короля.

В 11 столітті гральні карти з Азії потрапили до Єгипту. Карти мамелюків, тамтешніх воїнів, були дуже схожими на Таро. У колоді було 56 молодших карт та 22 старших карти. Усі вони ділилися на 4 масті – Мечі, Палиці, Кубки та Пентаклі. На цих картах не зображали людей – лише абстрактні та геометричні малюнки.


Гральні карти єгипетських мамелюків / Фото The World of Playing Cards

Гральні карти у Європі

Перша офіційна згадка про гральні карти у Європі датується 1367 роком. Тоді у Берні оголосили про заборону карткових ігор. Це говорить про те, що у той час гральні карти вже були розповсюдженими в Європі.

З 1377 року можна прослідкувати все більше записів про гральні карти. Зокрема, у Флоренції оголосили про заборону, подібну до Бернської. У інших європейських містах згадки про карти та ігри в них з'являлися в офіційних розпорядженнях, документації та літературних творах.

У 1418 році в Ульмі, Нюрнберзі та Аугсбурзі з'явилися професійні виробники карт, які запустили масовий друк гральних колод. Наприкінці 15 століття карти модернізували, аби вони виглядали більш по-європейськи. Єгипетські масті замінили чирвами, бубнами, піками та трефами, а героями старших карт стали члени європейських королівських дворів. У різних варіаціях ними були королі, королеви, лицарі, прислуга та інші персонажі.


Іспанські карти 15 століття / Фото La Bibliofilia

З часом гральні карти ставали все більш схожими на сучасні. Спершу карти стали "двосторонніми", тобто зображення дзеркально дублювалося зверху та знизу. Пізніше карти почали позначати індексами, аби гравці могли бачити номінал, тримаючи карти "віялом". Згодом виробники замінили гострі кути карт заокругленими, а на звороті почали друкувати різноманітні написи та узори, які зараз ми називаємо "сорочкою".

Читайте також Азартний лікбез: найпопулярніші ігри в усьому світі – короткий опис

Види

Загальноприйнятий сучасний варіант колоди складається з 54 карт чотирьох мастей. Сюди входять: молодші карти від "2" до "10", валети, дами, королі, тузи та 2 джокери. Існують скорочені колоди, де немає джокерів – на 36 карт, де відлік розпочинається з "6", та на 32 карти, де відлік розпочинається з "7".

Для різних азартних ігор використовують різні колоди. Зокрема, для покеру потрібна повна колода, а для преферансу – скорочена на 32 карти. Існують ігри, для яких варіюють й інші комбінації карт.

Стрімке розповсюдження карт на початку їхньої історії призвело до того, що практично у кожній країні з'явився власний варіант гральної колоди. Зараз їх використовують не так часто, але вони існують до цього часу, і дещо відрізняються між собою.


Італо-іспанська колода без джокерів / Фото з вікіпедії

Стандартна італо-іспанська колода складається з 50 карт. У ній відлік карт розпочинається з "1" та закінчується "9". Дам у такій колоді немає, але є валет, лицар, король та джокер.

Попри це, у різних регіонах традиційно використовували власні колоди з різною кількістю карт. Наприклад, у Венеції грали 78 картами, у Болоньї – 62, а у Флоренції – 98.


Один із варіантів німецької колоди карт / Фото Wikiwand

Німецька колода зазнала кількох трансформацій протягом своєї історії. Сьогодні вона складається з 32 карт, але раніше їх було 48. До 16 століття на старших картах зображали короля, королеву, обер-офіцера та унтер-офіцера. Потім королев прибрали, а замість них додали тузи.

Цікавою особливістю німецької колоди карт є різні кольори на позначення мастей. Крім звичних червоних чирв та чорних треф, тут є ще зелені піки та жовті бубни.


Стандартна французька колода карт / Фото з вікіпедії

Саме французька колода подарувала картам сучасний вигляд. За паризьким шаблоном старші карти у колоді – це валет, дама, король та туз. І саме у Франції придумали позначати масті лише двома кольорами – червоним та чорним.

На відміну від інших видів колод, де вигляд старших карт залежав від фантазії художника, у героїв французької колоди були свої історичні прототипи.

Зверніть увагу Як з'явилися найпопулярніші азартні ігри: історії виникнення

Цікаві факти про гральні карти

  • Колода карт символізує рік. 4 масті – це 4 пори року, 13 карт кожної масті – це 13 фаз місяця, 52 карти в колоді – це 52 тижні у році. Якщо додати значення усіх карт у колоді, вийде число 364. Якщо додати до нього одного джокера, вийде 365 – кількість днів у році, зі ще одним джокером отримаємо 366 – кількість днів у високосному році.
  • На початку 19 століття у канадській провінції Квебек гральні карти використовували як гроші – на них ставили офіційні печатки.
  • Зі стандартної колоди на 52 карт можна скласти понад 2,5 мільйона різних покерних комбінацій.
  • За законами американського штату Нью-Мексико, якщо кандидати на будь-яку посаду набирають однакову кількість голосів, переможця визначають за допомогою будь-якої гри. Так, у 1998 році Джеймс Фаррингтон став мером міста Естансія, обігравши свого опонента у покер.
  • Лю Фучан з Китаю потрапив до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу колекцію гральних карт. Вона нараховувала 11 087 різних колод.

До теми Карти як витвір мистецтва: добірка найцікавіших гральних колод – ТОП-10